На кошти, зібрані українськими мусульманками придбали 23 портативні зарядні пристрої та 21 допоміжний карабін. Імами-капелани передали їх військовим-мусульманам, що боронять Україну на харківському напрямку.
Активістки Ліги мусульманок України систематично відкривають збори коштів для тих, хто ціною свого життя захищає незалежність країни.
Обстріли росіянами об’єктів енергетичної інфраструктури, особливо у прифронтовій зоні, значно ускладнюють становище бійців. Цивільні та військові часто залишаються без світла та можливости зв’язатися з близькими.
Під час Рамадану Ліга мусульманок України вирішила зробити подарунки для військовиків. Членкиня ЛМУ Світлана Путіліна розповідає, що нині багато військових братів боронять Харківщину:
— Ми всі знаємо, що багато братів-мусульман боронять нас на різних напрямках. Усі вони зустрічали Рамадан у складних умовах. Ми, своєю чергою, намагаємося надавати можливу допомогу. Ситуація напружена: постійні обстріли, часто немає світла, а на фронті й поготів. Тож ми вирішили, що такі подарунки є актуальні. Звісно, наперед ми порадилися з Хаджимурадом Путіліним, головою Управління Військового капеланства мусульман України.
Передати такі подарунки вдалося завдяки відкритому збору на сторінках ЛМУ в соцмережах.
— Дякуємо кожному, хто приєднався до цієї справи! Разом ми зібрали та придбали дуже потрібні павербанки, передали нашим братам. Нехай Всевишній оберігає їх та всіх нас! — прокоментувала Світлана Путіліна.
Мусульмани України разом з одновірцями у світі відсвяткували 10 квітня Ід Аль-Фітр (Ораза-байрам). Це друге за значущістю свято в ісламі після Курбан-байраму (Ід аль-Адха). 30 днів, цілий священний Рамадан, вірні додержували посту від світанку й до заходу сонця.
З нагоди свята мусульманки України в мечетях різних міст підготували культурно-розважальну програму з подарунками для жінок і дітей.
У Києві на свято прийшло понад 250 дітей. ГО «Мар’ям» разом із Конгресом мусульман України підготувала солодкі подарунки. Після святкової молитви на юних мусульман чекали цікаві атракціони, а на жінок — частування.
В одеському ІКЦ «Аль-Масар» місцеві мусульманки організували вікторину, присвячену Рамадану, переможці отримали подарунки.
Для дітей були пригоди з аніматорами, батутом, солодкою ватою та бульбашками, а для батьків і гостей свята — дитячий виступ із піснею Махер Зейна Rahmatan Lil’Alameen.
У Чернівцях після святкової молитви відбулося нагородження подяками прихожан, що протягом місяця допомогли в організації іфтарів.
Громадська організація «Нур» привітала дітей подарунками, а для жінок підготували частування.
На Львівщині свято відзначили частуванням таджицьким пловом і солодощами. Звісно, для дітей була святкова програма — веселі аніматори та подарунки залишили купу радощів.
Мусульманки Вінниці, Харкова, Запоріжжя, Дніпра та Сум змогли організувати цікаву програму для жінок і дітей. Після святкової проповіді й молитви, почалася розважальна програма з подарунками для дітей. Усіх гостей частували солодощами.
Зустріч-знайомство лідерів спільнот біженців і переселенців
У Львові відбулася зустріч лідерів спільнот, що представляють внутрішніх переселенців і біженців та працюють з ними. Захід організувала ГО «Право на захист».
Два дні представники 10 спільнот ділилися досвідом роботи та обговорювали зміни в їхній діяльності, спричинені повномасштабним вторгненням РФ.
Українських мусульман представили активістка одеського Ісламського культурного центру «Аль-Масар» Танзіля Іса та голова Ліги мусульманок України Айша Іса.
Пані Танзіля розповіла про мету створення ІКЦ «Аль-Масар», що існує з 1994 року, та його роботу:
— Якщо казати про історію нашого центру, то можна підкреслити, що «Аль-Масар» був першим ІКЦ в Україні. Метою створення центру була допомога мусульманському населенню. Звісно, це ще й допомога інтеграції іноземних студентів в українське суспільство.
Говорила Танзіля Іса і про нові виклики, що постали внаслідок повномасштабної російської агресії. Насамперед це оперативна допомога переселенцям з зони воєнних дій та прифронтових територій:
— Ми з сім’єю вже двічі переселенці, тому на момент повномасштабного вторгнення мали певний досвід у тому, чого потребують люди, які залишають свої домівки. Звісно, це прихисток, де переселенці перший час мали б змогу перебувати. Тож наш центр став шелтером, і, дякувати Богу, ми мали можливість підтримувати людей.
Айша Іса, своєю чергою, ознайомила присутніх з досвідом роботи Ліги мусульманок України в цій царині:
— Ліга — це об’єднання організацій, що працюють за принципом, висловленим пророком Мухаммадом (мир йому і благословення): «Найкращий з вас — найкорисніший для людей».
За її словами, основний напрямок діяльности ЛМУ — підтримка та допомога сестрам, що потребують цього:
— Підтримка мусульманок та ознайомлення українського суспільства з ісламською етикою та культурою мусульманських народів — це, звісно, первісна мета створення наших організацій, але згодом додалися ще напрямки діяльности: сприяння розвитку наукових, культурних і духовних зв’язків із громадськими організаціями; зміцнення дружби та міжнаціональних відносин. Треба також не забувати, що весь час нашої роботи ми допомагаємо нужденним, але саме з 24 лютого [2022 року] наші сестри оперативно встали на допомогу людям у різних містах: ми приймали, годували та психологічно підтримували багато сімей.
В Україні, як і в понад 150 країнах світу, на початку лютого відбуваються акції та численні заходи до Всесвітнього дня хіджабу. Ліга Мусульманок України організувала цього року такі заходи в 9 українських містах.
Ініціатором святкування Дня хіджабу була Назма Хан(Nazma Khan), мусульманка бангладеського походження, що разом з батьками переїхала свого часу до Америки. Не відмовившись від релігійного обов’язку (носіння хіджабу. — Ред.), дівчина зіткнулася з постійними проблемами та насмішками. У школі через хустку її називали «Бетменом» та «Ніндзя». Після подій 11 вересня 2001 року Назма зазнавала ще більшої, часом жорстокої дискримінації. Саме через це вона вирішила розповісти суспільству про хіджаб, а згодом запропонувала відзначати День хіджабу, щоб спростувати всі негативні стереотипи, пов’язані з хіджабом і мусульманським вбранням. Так у 2013 році з’явився Всесвітній день хіджабу.
В Україні вже близько 10 років активні мусульманки проводять різноманітні заходи до цього дня в багатьох містах.
У Києві громадська організація «Мар’ям» у стінах ісламського культурного центру підготувала цікаву програму для гостей: гостям свята розповіли історію цього дня, говорили про важливість правильного донесення інформації про хіджаб.
Голова «Мар’ям» Амаль Ткаченко розповіла:
— Ми довго готувалися до цього заходу. Нашою основною метою було донести до гостей, що хіджаб — це не примус, а власний вибір. Вибір дотримання заповідей Всевишнього.
Друга частина заходу була переважно розважальна: дівчата підготували показ мусульманського вбрання, а також провели майстер-клас завязування мусульманської хустки.
На завершення гостей чекали солодощі та можливість приміряти вишукані сукні.
У Львові активістки жіночої організації «Ірада» організували зустріч в Ісламському культурному центрі ім. Мухаммада Асада.
Присутні обговорювали, чи обмежує хіджаб мусульманку, а також подивились відеозвернення львів’янок, що розповіли, як вони прийшли до ісламу та як вирішили надіти хіджаб.
Гості заходу приміряли образ мусульманки. Організатори запропонували охочим розпис рук хною та частували всіх східними солодощами і смачним тортом.
Мусульманки Вінниччини з організації «Добродія» підготували виступ на тему «З якими труднощами може зіткнутися мусульманська жінка».
Зустріч зібрала близько 30 гостей. Для них провели вікторину, де кожний отримав свій подарунок.
Також присутнім показали багато способів зав’язування хустки, і кожна гостя могла її приміряти. Після офіційної частини на всіх чекав солодкий стіл, де продовжили дискусію про хіджаб.
У Запоріжжі громадська організація «Сафія» провела зустріч у стінахЗапорізької універсальної наукової бібліотеки — це перша акція до Дня хіджабу від початку повномасштабного вторгнення РФ.
— Більшість наших активісток поїхали [з міста], тож це було завдання «з зірочкою», але по закінченню заходу всі залишилися задоволені, — розповідає Дінара Абдо.
Мусульманки порушили тему видів хіджабу та його особливостей. Зустріч відбулася в дуже теплій атмосфері. Дівчата частували гостей східними солодощами та показали їм деякі варіанти носіння хустки.
Мусульманки Одещини розпочали свій захід аятами Священного Корану:
«О Пророче! Скажи своїм дружинам, донькам і віруючим жінкам, щоб вони одягалися у свої покривала. Так їх легше впізнаватимуть і не образять. Аллах — Прощающий, Милостивий!» (33:59) (тобто легше відрізнятимуть від рабинь і блудниць, за тлумаченням Ібн Касира. — Ред.).
Ті, хто прийшов, дізналися про історію цього дня та значення хіджабу для мусульман, а про роль та історію української хустки розповіла Ярослава Резникова, заступниця директора Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одещини.
Членкиня ГО «Кримські татари Одещини» Еміне Уркуметова виступила перед гостями з піснею «Güzel Qırım» у національному кримськотатарському вбранні.
Під час спілкування обговорювали, зокрема, стереотипи та права жінок. Гості мали змогу взяти участь у конкурсі та майстер-класі, а завершився день показом мусульманского вбрання та солодким столом.
— Дуже багато людей до нас завітали, понад 100 гостей. У якийсь момент ми думали, що всім не вистачить місця, але ми дуже щасливі та раді зустрічати таку кількість людей у нас, — розповідає голова жіночого відділу Танзіля Іса.
Після офіційної частини всіх запросили до солодощів та на фотовиставку «Життя мусульманки».
Захід відбувся в Community House за підтримки ГО «Десяте Квітня».
У Чернівцях громадська організація «Нур” провела День хіджабу в Ісламському культурному центрі «Буковина». Активістки прийняли 25 людей, були й чоловіки. Більшість дізналися про захід з оголошень у соцмережах. Відвідувачам розповіли про спільні риси між хіджабом та українським національним вбранням.
Голова організації «Нур» Ніяра Мамутова розповідає:
— Деякі вперше бачили і здивувалися, що в українок був одяг, настільки схожий на одяг мусульманок…Одна з гостей сказала: «Я сьогодні дізналася багато нового, а від цього відео вбрання українки аж мурашки по шкірі.
Пані Ніяра також розповіла про особливості проведеного для охочих майстер-класу:
— Майстер-клас зробили паралельно з зав’язуванням палантина мусульманки й украінської хустки. Мусульманки хотіли приміряти український варіант хустки. Наприклад, дівчата з Палестини та Криму залюбки пов’язали хустку. А гості приміряли мусульманський варіант.
Наприкінці заходу організатори частували гостей пахлавою та іншими солодощами з чаєм.
У Дніпрі відбувся захід, організований місцевим ІКЦ за сприяння Управління культури, туризму, національностей і релігій ОДА та Дніпровської обласної бібліотеки для молоді імені М. Свєтлова. Присутні ознайомили з релігійними приписами, що мотивують мусульманок носити хіджаб. Мусульманки міста розповіли та показали різні типи хіджабів, підкресливши подібність до деяких видів українського національного жіночого вбрання.
У Кам’янському активістки мусульманської громади організували аж дві зустрічі. Першу провела Олена Вакка. Це була зустріч із колективом місцевого театру, під час якої говорили про цінність і значення хіджабу. Друга зустріч відбулася у притулку для бездомних людей.
— Цього разу не лише з продуктовою допомогою, а з бесідою з адміністрацією притулку. Поговорили про жінку в ісламі та про хіджаб загалом, — каже пані Олена.
Наприкінці кожного заходу був солодкий стіл та подарунки для присутніх.
У сумському ІКЦ дружню зустріч до Всесвітнього дня хіджабу організувала ГО «Амалія». Учасники заходу обговорювали схожість загальну схожість хіджабу та хустки та їх значення в інших релігіях. Більшість гостей становили немусульманки, що бажали дізнатися, що є хіджаб, і чому навколо нього в нашому суспільстві так багато стереотипів.
Голова «Амалії» Анжеліка Хуснутдінова зазначила:
— До нас завітала дівчина-військова, яка навіть брала відпускову, щоб почути про хіджаб. Обговорення продовжили зі смаколиками.
Проведення Дня хіджабу набуває глобального розмаху. І хоч цю дату запровадили тільки 2013 року, заходи до нього відбуваються вже в понад 150 країнах світу.
Голова Ліги мусульманок України Ніяра Мамутова та активістка організації Танзіля Іса 21 грудня долучилися до круглого столу «Роль спільнот у підтримці біженців та шукачів захисту в Україні», що відбувся в Києві.
Благодійний фонд «Право на захист» запросив до участи в заході представників влади та неурядових організацій, що займаються справами біженців і їх адаптації в суспільстві.
— Лігу Мусульманок України запросили як організацію, частина діяльності якої спрямована на допомогу ВПО. Зокрема, гуманітарна підтримка та надання тимчасового притулку людям, що від початку повномасштабного вторгнення виїжджають з окупованих територій. Наші центри в перші місяці стали шелтером для цих людей, — прокоментувала Ніяра Мамутова.
Фонд «Право на захист» провів дослідження та підбив певні висновки щодо спільнот та організацій, які займаються справами біженців та ВПО. На круглому столі фонд представив свої напрацювання та надав можливість внести поправки іншим учасникам заходу.
Членкиня ЛМУ Танзіля Іса підкреслила користь цієї ініціативи для біженців та ВПО:
— Спільними зусиллями зібрана важлива інформація, зроблена колосальна робота. Дуже хочеться, щоб усі зусилля, всі дослідження, збір інформації та рекомендації були використані на практиці.
Активістка Ліги запропонувала розробити спеціальну анкету саме для біженців та ВПО з питанням, як саме вони бачать себе в цій країні.
— Це дуже корисна ініціатива, — наголосила пані Танзіля. — <…> У цей час все більше людей звертається до релігійних установ, тож потік тих, кому потрібна допомога, буде лише збільшуватися. Дуже важливо надавати допомогу своєчасно та якісно.
Підсумувала результати круглого столу керівниця напряму правової допомоги біженцям та шукачам захисту БФ «Право на захист» Світлана Бутенко:
— Наш круглий стіл став одним з небагатьох за роки вторгнення майданчиком спілкування спільнот біженців з органами влади та громадськістю. Наша мета — допомогти спільнотам стати більш видимими, впливовими, успішними. Для цього ми розробили картографування та рекомендації. Надалі збираємося докладати зусиль для їх імплементації.
Учасниками заходу стали представники спільнот біженців в Україні та органів державної влади, зокрема Державної міграційної служби України, Міністерства соціальної політики України та Офісу Омбудсмана України, а також неурядові та громадські організації, в тому числі Міжнародна організація з міграції IOM Ukraine UNHCR Ukraine — Aгентство ООН у справах біженців в Україні.
Напередодні свята Ід аль-Адха (Курбан-байрам) Ліга мусульманок України подарувала учням ліцею «Наше майбутнє» та учасникам тритижневого курсу з вивчення Корану подарунки.
Координатори акції запросили дітей до Ісламського культурного центру Києва за два дні перед святом жертвоприношення, щоб вручити їм подарунки.
За словами заступниці голови ЛМУ Сюзанни Іслямової,діти проявили неабияку активність та старання під час літнього табору:
— Тому ми вирішили їх підтримати, зробивши приємні подарунки: для хлопчиків закупили костюми з сорочки та штанів, а для старших у пакунок додали ще й духи. Для дівчаток — туніки з лосинами; ще старших потішили довгими сукенками та жіночими сумочками.
Загалом близько 100 юних мусульман отримали подарунки від організаторів та одного з викладачів Корану, Хайдера аль-Хаджа. Частину пакунків відвезли дітям із кримськотатарських родин — переселенців, що проживають у Вінницькій області, в селі Калинівка. Решту роздали в ісламських культурних центрах Львова та Одеси місцеві волонтери.
Активістки Ліги мусульманок України оголосили про відкриття збору на безпілотник «Matrice» для добровольчого мусульманського батальйону ім. Шейха Мансура.
Кошти збиратимуть протягом одного календарного місяця, до 25 червня включно.
Волонтерки не обмежують збір оголошеною сумою, адже розуміють: що кращий функціонал дрона, то дорожча його ціна.
— Зараз вони (військовослужбовці мусульманського батальйону. — Ред.) у найгарячіших точках захищають Україну, і наш із вами спокій. Кожен день ми звертаємося в молитві до Всевишнього за них і за всіх, тих хто боронить нашу державу. Разом із тим ми хочемо зробити ще одну благу справу. Технічні переваги над ворогом — це збереження життя наших братів. Цією справою ми станемо частиною сили, що захищає країну, — повідомляють вони на фейсбук-сторінці ЛМУ.
За словами голови Ліги мусульманок України Ніяри Мамутової, на чергових зборах комітету сестри ініціювали та підтримали ідею добродійного збору коштів:
— Кожен день ідуть найкращі представники різних національностей, що воюють на боці правди. Гинуть сини, чоловіки, батьки. Серце розривається, коли дивишся в очі вдів та дітей, що більше ніколи не обіймуть рідну людину. Наші молитви за перемогу країни не зупиняються, водночас наша релігія спонукає не тільки переживати серцем за справу, а й діяти. А ми, мусульманки України, хочемо бути частиною спільних дій на шляху до перемоги, тому спонукаємо подолати випробування нашого Господа гідно. Наша мета — квадрокоптер для побратимів. Тепер як ніколи на часі продемонструвати єдність мусульманської спільноти. Нехай Аллаг допоможе нам досягнути мети та дає кожному небайдужому найкращу нагороду!
Мусульманки поставили за мету до свята Ід аль-Адха придбати й передати безпілотник на передову військовим.
Долучитися до збору може можуть усі охочі. Відповідні реквізити доступні за посиланням.
Жіноча громадська організація «Мар’ям» спільно з Конгресом мусульман України організувала екологічну акцію: прибирання Пушкінського парку в Шевченківському районі столиці.
Вранці 24 травня активісти Ісламського культурного центру Києва вже стояли біля головного входу в парк із коробкою гумових рукавиць та об’ємним рулоном сміттєвих пакетів.
Мусульманки залучили до прибирання своїх дітей, щоб донести до молодого покоління важливість збереження чистого довкілля, адже Всевишній Аллаг довірив людям землю в тимчасове користування як Його намісникам.
За словами голови ГО «Мар’ям» Амаль Ткаченко, мусульмани України прагнуть мотивувати одновірців і всіх громадян брати активну участь у суспільному житті.
— Таким чином ми демонструємо суспільству важливість благородних цінностей ісламу й те, що мусульманин — ефективний, корисний і дуже відповідальний, де б він не пішов. Наступного разу запрошуємо всіх небайдужих приєднатися до нашої ініціативи та залучити своїх дітей. Зробімо разом наше майбутнє життя чистим і комфортним! — наголосила вона.
18 травня в чернівецькому Музеї вишиванки відбувся захід, присвячений Дню вишиванки. До нього долучилася голова Ліги мусульманок України Ніяра Мамутова. Запрошення на подію вона отримала від Сергія Костинського, військовослужбовця ТРО ЗСУ.
Програма складалася з презентації книжки «Нетлінні» Лесі Воротнюк —балерини, що вступила в тероборону.Ба більше,Леся Воротнюк — одна з засновниць Всесвітнього дня вишиванки.
Присутні могли побачити вишивані рушники, скатертини, а також сорочки, зібрані в експозиції виставки «Врятовані». Зокрема, вишиванки, що вдалося врятувати під час російсько-української війни зі звільненого від загарбників села на Харківщині.
На свято завітали міський голова Чернівців Роман Клічук, заступник начальника ОДА Олександр Янков, голова департаменту архітектури Андрій Тимофійчук тощо.
Очільниця ЛМУ у своєму слові зауважила, що вишиванка для українського народу не просто елемент одягу, а елемент опору:
— Ми маємо розглядати події депортації [кримських татар] як частину української історії, як ланку одного ланцюга. Це були репресії, переслідування, голодомор і депортація — це був один ланцюг, який, на жаль, сьогодні повторюється, у XXI столітті. Як українці, так і кримські татари — ми вижили, почали розвиватися й будуватися, бо це в нашій крові. <…> Сьогодні вишиванка для українського народу — це не просто елемент одягу. Це — елемент опору. Надягаючи вишиванку, ми демонструємо протест. Молюся та маю надію, що ми переможемо ворога й будемо розвиватися на своїй землі, виховувати тут своїх дітей і будемо попереду всього світу.
Напередодні Рамадану Ліга мусульманок України оголосила про конкурс малюнків «Як я бачу нашу перемогу». Підсумки підбили в день свята Ід аль-Фітр.
Як розповіла очільниця Ліги мусульманок України Ніяра Мамутова, на конкурс подали понад 30 робіт. Участь узяли як діти, що живуть в Україні, так і ті, хто мусив виїхати за кордон.
— Ця тема зачепила дітей, бо вони теж переживають за країну. Багатьом довелося покинути домівки. Деякі навіть виїжджали з окупації, відчуваючи страх і невідомість. Наприклад, Арслан Сеітвелієв із Херсонської области, переможець у віковій категорії 14–17 років, намалював авто з прапорами України й написом «Слава Україні». Це їхня автівка. Авжеж він малював, як на ній повертається додому в день перемоги.
За словами Ніяри Мамутової, учасники зображували українські реалії: наших військових, дітей, український та кримськотатарський прапори.
— Хтось малював просто пейзаж України, бо зараз природа страждає разом з людьми. Проте ми не оцінювали тільки художню майстерність. Більше приділяли увагу задуму, тому, що дитина хоче донести, — каже вона.
Організатори розділили учасників на три категорії за віком. Переможцями в кожній стали:
Усеін Саідахметов (категорія 6–9 років);
Лінда Сархан (10–13 років);
Арслан Сеітвелієв (14–17 років).
Усі малюнки активістки ЛМУ роздрукували та поклали в подарункові набори для військових-мусульман як подарунки на свято Ід аль-Фітр.
Також активістки Ліги мусульманок підбили результати літературного конкурсу «Дуа за перемогу», що тривав цілий Рамадан.
— Другий конкурс «Дуа за перемогу» не мав ані вікових, ані гендерних обмежень. Усі охочі мали можливість виявити себе у створенні дуа — у прозі чи віршах.
Перше місце посіла Діана Баллоут, друге — Мар’ям Сархан.
— Обидві учасниці вкладали душу у свої роботи, свої переживання, почуття, та надії, —каже Ніяра Мамутова.
Переможці обох конкурсів отримали подарунки від організаторів.
17 лютого в ІКЦ Києва відбувся майстер-клас з обмивання небіжчиць. Активістки жіночої організації «Мар’ям» розповіли правила та пояснили послідовність дій згідно з мусульманським релігійним каноном.
За словами заступниці голови Ліги мусульманок України Сюзанни Іслямової, коли настає момент смерті, будь-який мусульманин чи мусульманка мають обов’язок обмити тіло померлого (померлої), підготувавши його до поховання.
— Щоб належним чином підготувати тіло відповідно до приписів ісламу, не обійтися без сукупности знань для виконання цього обряду. Передають зі слів пророка Мухаммада (мир йому і благословення): «Намагайтеся якнайшвидше поховати небіжчика (не затримуйте процедури поховання) Якщо він був гарною людиною, то це благо, до якого ви його наближаєте. А якщо він був не такий, то це зло, яке вам треба якнайшвидше скинути з плечей, — каже Сюзанна Іслямова.
За умови повної чистоти тіло мусульманина дозволено поховати. Нагадаємо, обмивання померлого в ісламі — вчинок, за який буде нагорода Аллага.
Усі охочі могли долучитися до тренінгу, а найсміливіші мусульманки лишили свої контакти, адже підготувати тіло померлого до поховання — процедура не з легких, тож за потреби жінки зможуть застосувати свої знання.
Посланець Аллага (мир йому і благословення) казав:
«Того, хто обмиє небіжчика, приховавши від інших те, що дізнався про нього, Аллаг пробачить сорок разів» (Аль-Хакім, Аль-Байхакі).
Активістки Ліги мусульманок України до Дня хіджабу організували низку заходів у різних містах України. Так, подія в Ісламському культурному центрі Києва зацікавила близько 80 людей. Програма, була вельми насичена: конкурси, вікторини, лекція про хіджаб, майстер-клас із різноманітних способів пов’язування хустки.
Присутні немусульманки мали змогу познайомитися з послідовницями ісламу та обговорити проблеми, з якими вони стикаються. Також відбувся показ мусульманської моди: на імпровізованому подіумі дефілювали дівчатка в національному одязі мусульманських народів. Кожен вихід супроводжували оплески авдиторії.
За словами членкині Ліги мусульманок України Амаль Ткаченко, деякі з присутніх немусульманок були досить непогано обізнані з історією ісламу та суттю віровчення, тож, можна сказати, що такі культурно-просвітні заходи таки мають ефект.
В Одесі активістки Ліги мусульманок України до Дня хіджабу розповідали про образ жінки у світовому мистецтві, історію хіджабу та традицію покриватися в різних народів світу — від античности до сучасности. Опісля відбулася вікторина з призами, всі охочі також мали можливість приміряти хустку та традиційний мусульманський одяг.
За словамичленкині Ліги мусульманок України Танзілі Іси, підготували презентації про хіджаб, показали гостям модні способи його носіння, щоб ті могли самі переконатися, яке зручне це вбрання:
— Організація такого заходу — це можливість розповісти людям про нашу релігію, про хіджаб, про жінку в хіджабі й таким чином знизити рівень стереотипного мислення в Україні. Така інформація допоможе немусульманам краще розуміти мусульман та ісламську релігію, і нам, українцям, знайти спільну мову та бути єдиними.
У Львові гостями заходу, організованого активістками Ліги мусульманок України були здебільшого немусульманки. Це відповідає основній меті дня: донести неспотворену інформацію про хіджаб до послідовників інших релігій, спростувати хибні уявлення, розповідати про права мусульманок. Присутні, зокрема, дізналися, що іслам насправді дає жінці внутрішню свободу.
Як повідомила активістка Ліга мусульманок України Дінара Амруллаєва, у програмі були й розповіді про традицію покриватися, що її здавна додержували жінки в українському суспільстві.
— Гості дізналися про жіноче вбрання народів мусульманського світу. Конкурси та вікторини також допомагали закріпити знання про права та статус жінки в ісламі. Присутні з задоволенням пробували пов’язати хустку, розписували [руки] мехенді та приміряли образ покритої мусульманки. Жінки фотографувались у спеціальних фотозонах, їх частували смаколиками та гарячими напоями, — розказала пані Дінара.
За словами очільниці Ліги Ніяри Мамутової, що взяла участь в організації заходу у Чернівцях, гості дізналися про значення хіджабу для послідовниць ісламу, а мусульманки ще раз нагадали про своє право одягатися згідно з приписами віровчення:
— Цього разу ми приготували культурно просвітню програму, розмовляли про різні види традиційного одягу, де є хіджаб. Гості дякували за захід, також були нові сестри, переселенки. Про організацію свята жінки не знали, але домовилися й надалі збиратися.
Пані Ніяра відзначила, що проведення подібних заходів має велике значення для немусульманської спільноти.
До Всесвітнього дня хіджабу телеканал «Суспільне Чернівці» випустив відеосюжет про очільницю Ліги мусульманок України Ніяру Мамутову.
«Кримська татарка Ніяра Мамутова зазнавала утисків через носіння хіджабу. Нині жінка керує громадською організацією, яка обстоює вибір мусульманок носити цей убір», — сказано у фейсбук-дописі на сторінці «Суспільного».
За словами Ніяри Мамутової, ще 15 років тому її не брали на роботу через хіджаб:
— Я знала, що у школі потрібен учитель англійської мови. Я приходила, на мене дивилися й казали: «Ви що, так буде працювати?»
Сюжет розповідає про те, що голова Ліги мусульманок України жила в Криму перед анексією РФ, а до розуміння своєї віри дійшла вже у зрілому віці.
— Бувши студенткою, я навіть не бачила різниці між пророком Мухаммадом (мир йому і благословіння) і Мухаммадом Алі, боксером. Тобто в мене було таке знання Ісламу — ніяке, — розповідає жінка.
Вона поділилася з «Суспільним» особистою історією хіджабу:
— Був момент, коли я тільки почала дізнаватися про хіджаб, тоді ще мало знала про Іслам. Мені було страшно, як я буду ходити в ньому. Без хіджабу я ходила 21 рік, носила модний одяг, джинси і все таке…
Ніяра Мамутова пишається, що кілька років тому активістки-мусульманки домоглися, щоб їм дозволили фотографуватися на документи в хустці, і тепер вони хочуть, щоб люди знали правду про їхню релігію та не мали упередженого ставлення до послідовниць ісламу через хіджаб:
— Коли Росія напала на Крим, українці змінили своє ставлення до кримських татар. І зараз, коли вже і в ЗСУ є мусульмани, кримські татари і мусульмани різних національностей, то, авжеж, у суспільстві змінюється ставлення до мусульман..
Сюжет розповідає, що в Ісламському культурному центрі Чернівців мусульманки зустрічаються, проводять заняття для дітей і жінок. Сама Ніяра Мамутова знайомить з ісламом і навчає читати Коран арабською мовою.
Ісламські культурні центри України продовжують свої добродійні акції. Цього разу активістки Ліги мусульманки України за підтримки міжнародної благодійної організації Human Appeal роздали 200 наборів побутової хімії.
Волонтерки ЛМУ в Києві, Вінниці та Львові допомогли людям, що найбільше потребують підтримки в цей неспокійний час. Кожен набір містив пральний порошок, шампунь, мило, зубну пасту, серветки, мийні засоби, сміттєві пакети, засоби особистої гігієни тощо.
Проєкт складався з трьох етапів: перший відбувся у Львові, де роздали 50 наборів, другий реалізували в Києві — 100 наборів побутової хімії; останню акцію провели у Вінниці, де люди отримали 50 таких наборів.
За словами голови Ліги мусульманок України Ніяри Мамутової, більшість отримувачів допомоги — переселенці зі східної частини України:
— Зараз було дуже актуально і необхідно роздавати жінкам саме гігієнічні набори, бо більшість родин — це переселенці зі східної частини України, звідки вони втікали від війни, залишивши все своє майно. Авжеж ніхто, тікаючи, не брав гігієнічні засоби з собою. Також роздавали жінкам, що повернулися додому. В такі складні часи хотілося максимально допомогти. В набори входило найнеобхідніше й найкорисніше для родини.
Ті, хто отримав допомогу, щиро дякували організаторам.
— Війна та нестабільна економічна ситуація в державі впливає на становище українців. Конгрес мусульман України розуміє важливість таких акцій для підтримки тих, хто цього найбільше потребує, — каже одна з прихожанок вінницького ІКЦ.
Всесвітній день хіджабу – своєрідний флешмоб, започаткований американською мусульманкою Назмою Хан, що зазнала дискримінації через свою хустку. Його відзначають у понад 140 країнах світу, й мета цієї дати — розповісти суспільству про право мусульманок одягатися відповідно до своєї релігії, донести інформацію про те, що у країнах немусульманського світу послідовниці ісламу нерідко стають не тільки об’єктом знущань і кпин через свій одяг, а й зазнають дискримінації та утисків на роботі, у працевлаштуванні чи під час навчання. 1 лютого жінок-немусульманок закликають заявити про свою солідарність з мусульманками в обстоюванні релігійних прав, пропонуючи на собі відчути ставлення суспільства до жінки в хіджаби, пов’язавши хустку хоча б на день. Ці заходи є дієвим способом профілактики ксенофобії, вони пропагують релігійну толерантність, міжкультурний, міжрелігійний діалог заради суспільного добра, миру та злагоди.
Коріння багатьох фобій, зокрема боязні мусульман, жінок у хіджабах, страху перед носіями іншої культури, представниками інших релігій, криється в незнанні та в задавненій хворобі сприйняття, що ґрунтується на хибних стереотипах та упередженнях. З нагоди цього дня громадські організації мусульман зазвичай активізують роз’яснювальну та просвітню роботу, спростовуючи викривлену інформацію про іслам і його послідовників.
Такі заходи проводять у лютневі дні й в Україні. Через карантинні обмеження в регіонах акції до Всесвітнього дня хіджабу відбуваються в різні дні. Ми вже розповідали про заходи в Києві, Запоріжжі, Харкові та Львові, а днями й жителі Сум і Вінниці мали змогу більше дізнатися і про хіджаб, і про статус жінки в ісламі, і про традиції та культуру мусульманських народів, а заразом дізнатися про те, що звичай покриватися існує не тільки в ісламі, а й в інших релігіях.
СУМИ. День хіджабу відзначили в сумському ісламському культурному центрі. Жінки, що носять хіджаб — мусульманське вбрання, яке закриває від нескромних поглядів усе тіло, крім п’ястей та обличчя, — 12 лютого запросили до ІКЦ представниць різних релігій і національностей, щоб розповісти про свої традиції.
Захід розпочався лекцією. Присутні почули про історію хіджабу, використання хустки представницями інших релігій, дізналися, які відмінності існують між жіночим мусульманським одягом у різних країнах: гостям пояснили, що таке хіджаб і як виглядають аміра, шейла, чадра, хімар, нікаб та паранджа, у яких країнах віддають перевагу тому чи іншому виду одягу.
Анна Зінченко, активістка мусульманської громади, розповіла «Суспільному.Суми», що хоча цю дату у світі відзначають 1 лютого, у Сумах День хіджабу довелося перенести через епідситуацію на початку місяця. Вона продемонструвала журналістам різні види хусток, що надівають мусульманки залежно від пори року чи нагоди, та повідала, що в гардеробі в декого їх може бути до кількох десятків:
— В цей день жінки всього світу на знак солідарности проводять своєрідний флешмоб, вбираючись у хіджаби. Мусульманки розповідають про традицію носіння хустки, навіщо ми це робимо, який наш посил, чи є це пригнобленням, чи є це нашим власним вибором. А жінки-немусульманки — християнки, юдейки, [представниці] інших конфесій — підтримують нас. Ми запрошуємо в гості всіх.
Ще одна співрозмовниця «Суспільного», Анжеліка Хуснутдінова, розповіла, що хіджаб – це не просто атрибут, а частина життя, одне ціле з нею, і що хустку вона носить з двадцяти років:
— Я його не знімаю на людях. Удома, звісно, надягаю, коли хочу. Мій вид — зав’язую, як у Туреччині, це більше підходить для мене. Є дуже багато видів: з арабських країн; є дівчата, що зав’язують у стилі Йорданії, Палестини.
П’ятнадцятирічна Ясмін Сулейман, що почала носити хіджаб у червні минулого року, пояснила, що це було самостійним рішенням, бо в хіджабі їй комфортніше, а ходити без нього вона соромиться:
— Я дуже багато читала, прочитала, що в Корані сказано, чому нам треба це носити. Також я розумію, що в ісламі жінка як алмаз, тож якщо у вас є алмаз, ви його кладете в коробочку, покриваєте, щоб [сторонні] люди його не бачили, щоб не вкрали — так само й жінка в ісламі.
Ще одна героїня телесюжету, ліванка Ісра, що вже дев’ять років живе в Україні. Вона — лікар-інтерн у Сумському онкологічному диспансері.
— Я арабка з Лівану. У нас майже всі дівчата покриті, — каже Ісра. — Тут, в Україні, коли я приїхала, спочатку були трохи складні стосунки з людьми, але потім усі звикли, і тепер усе добре, навіть чудово.
Наприкінці заходу гостям провели майстер-клас з зав’язування хіджабу різними способами, показавши, як доповнити ним різні образи.
ВІННИЦЯ. Ісламський культурний центр «Аль-Ісра» та жіноча громадська організація «Добродія» теж провели захід до Дня хіджабу. У неділю, 13 лютого, вони запросили охочих завітати до вінницького Культурного центру «Галерея XXI», де мусульманки-активістки розповіли про історію та сьогодення хіджабу, його значення для мусульманок і про те, чому нині послідовниці ісламу у країнах немусульманського світу мусять виборювати право ходити покритими.
Але й 1 лютого вінничани не лишилися без інформації про World Hijab Day. Місцевий телеканал «ВІТА-ТБ» присвятив інформаційний сюжет програми «Світанок» Всесвітньому дню хіджабу, запросивши до студії представниць Ісламського культурного центру «Аль-Ісра» Тетяну Фурманову та Наталію Хабібутдинову, щоб отримати відповіді на запитання, що таке хіджаб, навіщо його носять, і чому жінки у світі не тільки не відмовляються від хустки, а й виборюють своє право на неї.
Тетяна розповіла телеаудиторії телеканалу про історію Всесвітнього дня хіджабу, а Наталія пояснила, чому і для чого мусульманки приховують волосся під хусткою:
— Найперше — це причина релігійна, бо в Корані сказано, що жінка має бути покритою. В принципі це єдина вагома причина, з якої жінки покриваються.
— Щоб вирізнятися, — додає пані Тетяна. — Оскільки ми, будучи мусульманками, не лише досліджуємо іслам, але й були християнками [перед прийняттям ісламу], ми розуміємо, що це важливо для кожної жінки. У християнстві — для одруженої. Тому тут нічого нового немає, просто жінка має покрити голову. В ісламі <…> — при досягненні певного часу, підліткового віку.
Відповідаючи на питання, чи подобається українкам-немусульманкам на таких заходах убиратися в хіджаб, гості студії відповіли, що не геть усі виявляють бажання приміряти образ мусульманки, але більшість жінок і дівчат, що приходять на такі акції, залюбки надівають хустку та вбираються в національні костюми народів, що традиційно визнають іслам:
— Їм це подобається й вони діляться враженнями — кажуть, що відчувають себе більш жіночними.
Відповіли гості студії й на питання про особливості носіння хіджабу, коли його, наприклад, можна не носити:
— Однозначно, коли виходиш на вулицю, ти вбираєшся в хіджаб, а вдома ти його знімаєш при чоловікові, при батькові та при батькові чоловіка, але вже при братові чоловіка ти маєш покривати себе. Тобто вдома, при близьких ти можеш одягатися як забажаєш, робити будь-яку зачіску та макіяж — це не забороняється ісламом. Жінці не заборонено бути красивою, але треба перебувати в певних рамках, щоб не приваблювати інших чоловіків.
Дівчата усміхаються, коментуючи поширений міф, що мусульманки навіть сплять у хустці — кажуть, що їх відверто смішать такі запитання.
Розповіли гості студії і про те, що існує понад сто способів вив’язування хустки, але треба брати до уваги, що в який би спосіб ти не вив’язувала хустку, волосся має бути прикрите.
— І хоча є деякі країни, де жінки й обличчя закривають, цього релігія не вимагає. У нас така філософія: одяг має закривати все тіло, залишаючи відкритим обличчя й кисті рук, — пояснила Тетяна Фурманова.
На прохання ведучих мусульманки провели невеликий майстер-клас із вив’язування хустки, розповіли про найпоширеніші способи носіння хустки в певних країнах світу.
2013 року на знак солідарности з мусульманками, що обстоюють своє право на хіджаб у країнах немусульманського світу запроваджено Всесвітній день хіджабу (World Hijab Day). Ініціаторка, американка Назма Хан, закликала жінок усіх країн, без огляду на етнічне походження та віру, підтримати послідовниць ісламу, покривши голову з цієї нагоди хусткою. Таким чином вони висловлюють протест проти дискримінації та утисків, що їх зазнають мусульманки через свій хіджаб. Згодом цього дня стали проводити культурно-просвітні заходи з метою спростувати міфи та стереотипні уявлення про іслам мусульман.
Від самого початку до Всесвітнього дня хіджабу долучилась і Україна. Природно, що організатором відповідних акцій були саме українські мусульманки, передусім активістки громадських організацій, що об’єдналися в Лігу мусульманок України.
Не став винятком і цей рік, і хоча через карантинні обмеження акції та заходи не були велелюдні, як зазвичай, але таки відбулися в багатьох містах України — звісно, з усіма протиепідемічними заходами.
У Львові захід в Ісламському культурному центрі ім. Мухаммада Асада провели активістки жіночої організації «Ірада». Прийшли до сорока гостей, здебільшого немусульманок — і це відповідає основній меті й завданню дати: доносити саме до послідовників інших релігій, людей з різними світоглядними позиціями правду про іслам та мусульман, спростовувати хибні уявлення, що підживлюють хіджабофобію та ісламофобію, розповідати про права мусульманок на вільне визнання їх релігії та на вбрання, що відповідає релігійним нормам.
Як розповіла очільниця «Іради» Софія Умрякова, гості дізналися про те, що іслам насправді дає максимальну внутрішню свободу жінці, і це виявляється навіть у тому, що неможливо носити хіджаб з примусу — це стається лише коли жінка відчуває внутрішню потребу покритися.
— У програмі заходу — розповіді про хустку у традиціях різних народів і релігій, у тому числі про традицію покриватися, яка здавна існувала в українському суспільстві, — розповідає Софія Умрякова. — Ми підготували презентацію про різновиди головних уборів українських жінок у різних регіонах України, також гості дізналися про традиції жіночого вбрання в народів мусульманського Сходу. До речі, національні костюми присутні побачили не лише за картинками та світлинами на екрані, а й «наживо»: дефіле в хіджабах різних країн стало справжньою родзинкою вечора.
За словами пані Софії, конкурси та вікторини також допомагали поглибити знання присутніх про права та статус жінки в ісламі, про мусульманок, що досягли вершин у професійній, громадській та політичній діяльності — і при цьому хіджаб не став їм на заваді.
Присутні з задоволенням брали участь у майстер-класах із вив’язування хустки, розпису рук хною (мехенді), залюбки приміряли образ покритої мусульманки та фотографувались у спеціальних фотозонах, частувалися смаколиками та гарячими напоями. На завершення заходу, що тривав понад три години, кожна з гостей отримала подарунки
Відзначали Всесвітній день хіджабу і в Харкові. Активістки жіночої організації «Надія», створеної прихожанками мечеті місцевого ІКЦ, цього року перенесли в соцмережі інформкампанію про значення хіджабу для мусульманок і про те, що їхнє право практикувати свою релігію потребує захисту та підтримки не тільки одновірців, а й послідовників інших релігій, адже обстоювання свободи совісти інших зміцнює позиції самих захисників. Утім, захід з нагоди Всесвітнього дня хіджабу тут відбувся і, як не дивно, його провели саме для мусульманок. Як пояснила голова «Надії» Ольга Бавазір, щоб доносити до суспільства інформацію про право мусульманок одягатися відповідно до їх переконань, ці переконання мають бути безсумнівні насамперед для послідовниць ісламу:
— Не всі мусульманки розуміють важливість і значення хіджабу. Багато хто не надає хустці належної ваги, тож перше ніж говорити про право на хустку, треба зростити власне внутрішнє переконання у важливості хустки для мусульманки. Роз’яснювальну роботу для немусульман цього року ми проводимо в мережі, не зациклюючись саме на даті, а постійно. А ось захід з нагоди Дня хіджабу вирішили провести саме для мусульманок, щоб нагадати самим собі й сестрам, у що ми справді віримо, як засвідчуємо свою відданість і покору Богові, нагадати, що хіджаб — це не просто хустка, а ознака нашої релігійної ідентичности, свідчення нашої віри.
Як розповіла Ольга Бавазір, у програмі заходу також була лекція про хустку в українській традиції:
— Захід ми умовно поділили на дві частини: офіційна з нагадуваннями та лекціями, розповідями сестер про свій шлях до хіджабу, про зміцнення намірів; друга — більш неофіційна, з конкурсами й вікторинами, акцією «Подаруй хустці друге життя»: сестри приносили свої хустки чи палантини, дарували іншим. Звичайно, були подарунки та призи, чаювання, розпис рук хною, неформальне спілкування. Щоб сестри могли спокійно взяти участь у заході, організовано догляд за дітьми й передбачено окрему програму для найменших одновірців.
Зазначимо, що заходи до Всесвітнього дня хіджабу не обмежуються датою 1 лютого. А ще цього року ініціатива World Hijab Day Organization запропонувала 30-денний Ramadan Hijab Challenge: серію заходів, об’єднаних темою «Міжнародний місяць мусульманської історії», а також акції, які мають донести до суспільства проблеми, що з ними стикаються мусульманки в немусульманському оточенні.
Лютий у понад 140 країнах світу починається з дати, запровадженої як день солідарности з мусульманками, що виборюють своє право на хіджаб. Всесвітній день хіджабу відзначають і в багатьох містах України.
6 лютого в Запоріжжі з нагоди World Hijab Day активістки ГО «Safiya. Мусульманки Запоріжжя» організували традиційний захід, що відбувся в готелі «Інтурист». У ньому взяли участь представники Ісламського культурного центру «Віра», Запорізького офісу громадської організації «Крим SOS», громадської організації кримських татар Запоріжжя «Ана Юрт», громадської організації татарської культури «Алтин-Ай» та студенти з різних країн.
Як наголошує очільниця Ліги мусульманок України, голова національно-культурного товариства кримських татар «Ана Юрт» Ніяра Мамутова, Всесвітній день хіджабу аж ніяк не свято, а привід нагадати суспільству про права мусульманок, у тому числі на хіджаб, і привернути увагу суспільства до поширених стереотипів у сприйнятті ісламу та мусульман, до випадків дискримінації покритих мусульманок
У програмі Дня хіджабу в Запоріжжі були доповіді, виставки, вікторина, вільне спілкування та кілька красивих тематичних фотозон. Організатори запевняють: хіджаб — це естетично і сучасно, і доказ цього — традиційне для таких заходів дефіле у вбранні, що відповідає приписам ісламу.
Подію не оминув увагою місцевий телеканал TV5. Його сюжет «Факти проти міфів» повідомляє, що вже сьомий рік поспіль мусульманська громада Запоріжжя проводить культурно-просвітні заходи з презентаціями та майстер-класами, щоб зруйнувати стереотипи та заявити про свою громадянську позицію. Учасниці заходу заявляють, що хіджаб — це стиль життя, і несправедливо дискримінувати мусульманок за їхнім зовнішнім виглядом.
Глядачі каналу дізнаються, що таке хіджаб із вуст організаторів. Так, очільниця ГО «Safiya» Танзіля Іса, пояснила, що хіджаб — це передусім вільний вибір мусульманки.
— У Корані сказано: «Немає примусу в релігії». Є певні приписи, але людина має право вибору, дотримуватися цього чи ні. І мусульманка, коли в певний момент вирішує так одягнутися, покривається. Хіджаб це не лише стиль одягу, а й поведінки: жінка спілкується рівно, не привертаючи уваги, — каже Танзіля Іса, додаючи, що жінка таким чином унеможливлює ставлення до себе як до сексуального об’єкта, і спілкування стає справжнім спілкуванням з особистістю.
Автори телесюжету зазначають, що мусульманки в Україні подеколи стикаються з неоднозначною реакцією на хустку: хтось ставиться до цього спокійно, хтось — вороже, а хтось — зі здивуванням.
— У першу чергу, це нерозуміння, — говорить Сайора Мелікбоєва, активістка ГО «Safiya». — Чомусь люди думають, що як ми в хіджабі, то ми обмежені? Але це не так — ми, як і будь-яка жінка, навчаємося, працюємо, виховуємо дітей і робимо все, чого душа забажає.
— Більшість запитують: «А вдома ти теж ходиш у хустці? Ти її не знімаєш, тобі не можна?» — каже Дінара Абдо, ще одна активістка ГО «Safiya». — Тобто стереотипи існують. Можуть ще якось «складно» на тебе подивитись, поставити запитання, наприклад: «Чи не спекотно тобі?» — і я зазвичай на це відповідаю, що існує різний одяг, який можна носити влітку, щоб не було жарко, й існує зимовий одяг, щоб було тепло.
Як додає Дінара Абдо, хіджаб їй дуже подобається, бо вона почувається в ньому комфортно, до того ж він допомагає відчути себе вільною:
— По суті це моя внутрішня краса, яку я відчуваю, коли надягаю його.
Інакший одяг чи відмінні традиції жодним чином не мають упливати на ставлення до людини — це головна ідея, що її хочуть донести до присутніх організатори. Що хіджаб — це традиція, яку треба шанувати.І з цим погоджується й один із гостей заходу, житель Запоріжжя Віталій Куліш:
— Ми всі — діти Землі. У нас різні традиції, але ми маємо поважати інших, і інші будуть поважати нас.
Заходи в рамках відзначення Всесвітнього дня хіджабу не обмежуються 1 лютого. Цього року ініціатива World Hijab Day Organization запроваджує 30-денний Ramadan Hijab Challenge — заходи, об’єднані темою «Міжнародний місяць мусульманської історії», а також серію акцій з метою донести до суспільства проблеми, що з ними стикаються мусульманки в немусульманському оточенні.
Як підкреслюють організатори, хустку, важливий атрибут жіночого одягу в мусульманському світі, дедалі частіше можна побачити на вулицях європейських країн. Але поява в суспільстві жінки в хіджабі викликає неоднозначну реакцію. На жаль, іноді можна спостерігати прояви хіджабофобії та ісламофобії. Таке упереджене ставлення спричинене незнанням самої суті віровчення та, зокрема, ролі і статусу жінки в ісламі, значення хустки в житті мусульманок, тож потрібна роз’яснювальна, культурно-просвітня робота. Її ведуть, і вона системна, але є одна дата, коли на знак солідарности з мусульманками, що обстоюють своє право на хіджаб, жінки-немусульманки на один день надівають хустку — 1 лютого.
Цю дату запровадила американка Назма Хан, що не за чутками знає, якому тиску піддаються покриті мусульманки в немусульманському суспільстві. Переїхавши з Бангладеш до США ще маленькою дівчинкою, Назма зазнала знущань і цькування через хіджаб — спершу у школі, а потім і в дорослому житті. Тож вона й запропонувала жінкам у всьому світі відчути, як це бути покритою мусульманкою. Назма Хан створила всесвітню громадську організацію «World Hijab Day Organization», що поширює ідеї толерантности та взаємної поваги.
Від перших років ініціативи World Hijab Day її підтримали в Україні. Створена мусульманками Києва ГО «Мар’ям» та інші жіночі організації Ліги мусульманок України в багатьох містах активізують до цієї дати просвітню работу, зокрема проводять зустрічі в ісламських культурних центрах та на інших локаціях, навіть просто неба, доносячи до співвітчизників ідеї терпимости та взаємної поваги між представниками різних культур та релігій — власне, це і є головне завдання Всесвітнього дня хіджаба.
Цього разу ГО «Мар’ям» провела два заходи, і якщо перший, просто неба, був розрахований на перехожих і через це не передбачав розлогих лекцій — обмежились індивідуальними бесідами, мірянням хіджабу, подарунками та частуванням, — то другій, в Ісламського культурному центрі Києва, дав змогу підготувати насичену програму з лекціями, концертом, конкурсами та вікторинами, виступами шановних гостей, показом традиційного вбрання мусульманських народів і дефіле сучасної мусульманської моди. Також були виставки: експозиція предметів декоративно-ужиткового мистецтва країн Сходу, книжкова та виставка репродукцій творів образотворчого мистецтва, а ще — добродійний ярмарок, майстер-класи тощо.
Родзинкою локації, що логічно доповнила лекцію «Образ жінки в хіджабі у світовому образотворчому мистецтві», було те, що поруч з репродукціями полотен видатних живописців стояли ніби ожилі героїні картин, образи яких повторювали зображене.
Захід у столичному ІКЦ відвідало чимало гостей — як послідовниць ісламу, так і немусульманок. Завітали і представники іноземних дипломатичних представництв та організацій.
Прагнення українських мусульманок обстоювати свої релігійні права, зберігати культуру та традиції народів, що сповідують іслам, своєю присутністю вшанували Тимчасова повірена у справах Республіки Індонезія в Україні пані Ерна Херліна, аташе з культури Посольства Республіки Таджикистан в Україні пані Зухро Саїдзода та представниця Управління у справах релігії Турецької Республіки (Diyanet İşleri Başkanlığı) та посольства Туреччини в Україні пані Несібе Чімен. На заході була присутня і представниця Київського міського центру запобігання та протидії насильству, який від першого дня його існування підтримує ГО «Мар’ям».
Ерна Херліна подякувала організаторам за чудовий та атмосферний захід, поділилася і своїми першими враженнями, що мала, прибувши до України, та згадала, що приємно здивувалася, дізнавшись про існування в нас мусульманської спільноти та активність українських послідовниць ісламу. Дипломатка розповіла про життя індонезійських мусульманок, зокрема про те, що прагнення жінок залишатися в хіджабі дало неабиякий поштовх розвитку модної індустрії в Індонезії.
Гостя з Туреччини пані Несібе Чімен віддала належне завзяттю українських мусульманок в обстоюванні прав жінок, а також у збереженні традицій та культури мусульманських народів, говорила про значення хіджабу в житті мусульманської жінки.
Представниця Київського міського центру запобігання та протидії насильству (ім’я не називаємо з огляду на політику анонімности та конфіденційности цієї установи. — Ред.) відгукнулася на запрошення, щоб підтримати права мусульманок на хіджаб, дізнатися більше про історію, культуру ісламу та просто поспілкуватися з гостями та учасницями заходу. Вона висловила захват від події та зазначила, що цілком поділяє думку: носити хіджаб чи не носити — це право та вільний вибір кожної жінки, а такі заходи сприяють обізнаності суспільства щодо ісламу та мусульман, адже саме викривлена, неправдива інформація підживлює хіджабофобію. Також вона зазначила, що у нашому суспільстві взагалі існує досить багато стереотипів щодо жінок, не тільки мусульманок, а й представниць інших релігійних спільнот і національних меншин:
— Насправді те, що жінка в хіджабі, в жодному випадку не характеризує її, як неосвічену, обмежену особистість. А взагалі, якщо казати про Україну, то кожному в нас гарантоване право на вільний вибір релігії, віровизнання, й кожен має право в тому числі на виявлення своєї віриіву зовнішньому вигляді. Щодо того, носити хіджаб чи ні, то, на мою думку, якщо жінка вважає це за потрібне, якщо це відповідає її цінностям та внутрішнім переконанням — вона має повне право це робити. Я вважаю, що ми вільна країна, і у вільній країні жінка вільна у своєму виборі.
Скориставшися нагодою, представниця Київського міського центру запобігання та протидії насильству подякувала за підтримку закладові з боку ГО «Мар’ям», що від перших днів його існування допомагає підопічним кімнат кризового перебування, по змозі надаючи продукти, одяг, засоби гігієни тощо.
Лекції та презентації Дня хіджабу переривалися концертними номерами. Так, вихованка хореографічного гуртка культурно-просвітницького центру «Qırım ailesi — Кримська родина» Мер’єм Мамбетова потішила присутніх народним кримськотатарським танцем «Тим-тим». Свої пісні гостям дарували сестри Лемара та Анфаль, підкреслюючи високий статус жінки в ісламі, особливо жінки-матері: Лемара виконала пісню, присвячену матерям, після чого квіти вручили присутній мамі однієї з активісток ГО «Мар’ям». А пісню сестри Анфаль про важливу подію в житті кожної дівчини, коли вона вперше покривається хусткою, супроводжувала зворушлива хореографічна композиція гурту дівчаток — цей танець з наймолодшими мусульманками підготувала сестра Ельміра.
Гостям пропонували кілька локацій: виставка виробів традиційного декоративно-ужиткового мистецтва мусульманських народів (експонати збирала сестра Людмила Лукашевич); «Шатро перевтілень», де охочі могли приміряти цілісний образ жінки в хіджабі, пройти експрес-курс із вив’язування хустки, отримати «амірку» та хустку чи палантин у подарунок і перейти до однієї з фотозон, щоб зробити світлину на згадку. Жінки не стримували емоцій від свого нового вигляду й ділилися враженнями. Ось лише деякі з відгуків гостей:
— Неймовірно, я не думала, що мені так личитиме!
— Відчуваю себе досить незвично, але це приємні відчуття та враження!
— У моєму гардеробі майже нема спідниць. Завжди вважала, що у джинсах зручніше та й взагалі це сучасніше — темп життя такий. А дивлюсь на нову себе й розумію, що моя відмова від сукні насправді була моєю підсвідомою відмовою від жіночности через те, що в нашому суспільстві досі вважають, що «курка не птиця»… Тож і ходила в «унісексі», і це, мабуть, було спробою комусь довести, що я не гірша за чоловіків. А тепер чомусь нікому нічого не хочеться доводити. Якось дивно навіть: ось я в довгому вбранні, в хустці, і нікуди не поділися ні мої мізки, ні мої досягнення у професії, а впевнености додалося…
— Я собі подобаюсь в такому образі. Спіймала себе на думці, що якби я так прийшла на роботу, то ніхто б не додумався панібратськи поплескати мене по плечу й попросити попрацювати понаднормово. Отака чарівна хустка: дарує більше особистого простору та поваги до нього…
— Незвично… Мабуть я б так не ходила щодня. Чому? Та якось, відчуваючи себе чи не князівною в такому платті, важко уявити себе захеканою, що бігає по магазинах з відтягнутими до підлоги руками, в яких набиті об’ємні сумки. Мабуть, у мусульманських родинах ставлення до жінки не як до возового коня — вона може собі дозволити виглядати, як жінка, й не перебирає на себе якісь чоловічі обов’язки.
— Шкода, що чоловік мене зараз не бачить!
— Надягла це на себе і справді зрозуміла, що я є цінністю — саме я, а не моя фігура чи зачіска. Ні, я це знала, але тепер переконалася.
— Класний одяг, класний образ! Тільки якщо десь на Сході жінки в такий спосіб убезпечують себе від нескромних поглядів, у нас, на жаль, це спрацьовує навпаки. Жінка в хіджабі привертає надмірну увагу оточення та ще й розбурхує уяву сторонніх чоловіків: що ж там в неї під покривалом, під просторою сукнею. Хоча, мабуть, гарячі голови остуджує. Навряд чи хтось буде чіплятися до жінки в хіджабі, так само, як не чіпляються, скажімо, до черниць, що теж ходять у закритому одязі.
На добродійному ярмарку можна було придбати блокноти й нотатнички-магніти на холодильник. Виторг призначався для шляхетної справи підтримки дітей в інтернатних закладах і дітей з тяжкими захворюваннями в лікарнях. Також на доброчинність пішли кошти з реалізації декоративних воскових свічок та ароматичних саше, виготовленихЛюдмилою Лукашевич.
Гості могли поповнити свої книжкові полички ісламознавчою та культурно-просвітницькою літературою — книжками та брошурами, в тому числі виданнями для дітей та підлітків.
У програмі були квести й конкурси — без призів і подарунків не пішов ніхто. Та й прикрасити свої руки візерунками з хни захотіли чимало гостей: майстер-класи із мехенді завжди приваблюють відвідувачок.
Усіх частували смаколиками та пригощали східною кавою та чаєм. Крім звичного чорного й зеленого можна було скуштувати досить екзотичний для українців заварений на молоці з різними спеціями «бедуїнський» чай-карак. Неформальне спілкування мусульманок і немусульманок за трапезою — одна з найважливіших складових таких заходів, бо саме це допомагає руйнувати стереотипи та долати бар’єри незнання.
Нагадаємо, 29 січня на Контрактовій площі в Києві активістки ГО «Мар’ям» також провели акцію до Всесвітнього дня хіджабу.
З перших років існування ініціативи World Hijab Day її підтримали в Україні. Створена мусульманками Києва ГО «Мар’ям» та інші жіночі організації Ліги мусульманок України у багатьох містах з нагоди цієї дати активізують просвітню роботу та проводять зустрічі як в Ісламських культурних центрах, так і на інших локаціях, у тому числі просто неба, намагаючись донести до суспільства ідеї терпимости та взаємної поваги між представниками різних культур і релігій — це головне завдання Всесвітнього дня хіджабу.
Цього року активістки «Мар’ям» ще напередодні День хіджабу провели на Контрактовій площі столиці захід, під час якого пропонували жінкам приміряти хустку, розповідали про її значення для мусульманок, дарували охочим книжки та буклети ісламознавчої та релігійної тематики, роздавали запрошення на ще один захід, що мав відбутися невдовзі в ісламському культурному центрі столиці, пригощали гарячими напоями та смаколиками.
Не було довгих лекцій — акцент зробили на особистих бесідах мусульманок з немусульманками. Зацікавленим пояснювали, що хіджаб не ознака гноблення чи приниження жінки, що в ісламі є тільки приписи, а додержувати їх чи ні — усвідомлений вибір людини, тож жінка сама обирає, покриватися, чи ні. Розповідали і про те, чому була потрібна така дата, адже у країнах немусульманського світу попри декларовані права та свободи існують порушення прав релігійних меншин, у тому числі мусульман; що у світських державах негативно ставляться до будь-якої публічної демонстрації належности до певної релігії та, вважаючи хіджаб за релігійний символ, забороняють жінкам покривати голову на робочих місцях або в навчальних закладах. Ішлося і про те, що в Україні, на щастя, не існує протистояння держави та вірних, але на жаль, існує побутова ісламофобія та хіджабофобія, і часом мусульманки стикаються з образами, насмішками чи навіть дискримінацією через свою хустку. Тому і для України актуальна боротьба з викривленою інформацією, яка підживлює негатив щодо мусульман.
До речі, для багатьох жінок і дівчат, що прийняли іслам і мають бажання носити хіджаб, часто саме страх негативу з боку оточення заважає це зробити. Іноді морально-психологічні страждання тривають не один рік: тут і побоювання стати жертвою цькування, насмішок, і звинувачення себе за боягузтво, нерішучість на шляху до реалізації власного наміру, за відсутність завзятости, й сумніви у твердості своєї віри…
Для багатьох киянок, що спілкувалися під час акції на Контрактовій з мусульманками, стало справжнім одкровенням, що носити хустку чи довгий одяг, який закриває все тіло, жінку ніхто не змушує — ба більше, не має права примушувати. Дивувалися з того, що носити хіджаб чи не носити — це завжди вільний вибір самої мусульманки, і що саме там, де жінок примушують носити хустку, забуваючи, що в релігії нема примусу, жінки найчастіше від хустки відмовляються.
Про те, що хустка має бути вільним вибором мусульманки, розповіла голова ГО «Мар’ям» Олена Мироненко, поділившись своїм особистим досвідом:
— У хіджаб я вбралася не одразу. Він мені тяжко дався — у тому розумінні, що я йшла до нього три роки після того, як прийняла іслам. Мене ніхто не примушував — ба більше, якби був хоч якійсь тиск чи примус, то однієї з найкращих у моєму житті подій, може б, і не сталося, я б ніколи не прийшла до хіджабу… Тож коли я наділа хіджаб, це було тільки моє рішення, мій вибір. І аж коли з’явився мій «внутрішній хіджаб», поки я не забажала його всім серцем, не прийняла його повноцінно всією душею — тільки тоді я змогла покрити голову хусткою. Чому я не зробила цього раніше? Я дуже боялася, щоб мій хіджаб, якщо я надіну його без внутрішнього переконання в його потребі, стане виявом лицемірства, нещирости. Бо що це, як не лицемірство, коли покриваєшся хусткою про людське око, не відчуваючи, що це справді твій вибір, що ти справді бажаєш цього? Я не хотіла робити це для когось, на чиєсь прохання, ради людської думки — я хотіла убратися в хустку тоді, коли зрозумію, що це моє, що я прийняла хіджаб цілком. Так і сталося. І коли я відчула, що хіджаб — це невіддільна частина мене, я його наділа.
Давніше мене утримувало від того, щоб надіти хіджаб, ще й думка оточення — я зростала тут, у цьому будинку, з цими близькими та родичами, з сусідами — й це міцно тримало. Я думала про цих людей, як вони сприймуть, як вони відреагують… А коли прийшло усвідомлене бажання убратися в хіджаб, ці речі стали неважливими, і, слава Богу, коли я прийняла хіджаб цілком й одяглася відповідно, люди прийняли це і зрозуміли мене такою, яка я є. Коли з’явився оцей стрижень, оця переконаність і впевненість у своєму виборі, тоді й люди сприймають тебе, бо в тобі нема фальші, і твій образ — це твоє природне, зовнішнє відповідає внутрішньому, тобто щире. Я зараз не можу уявити себе без хіджабу: це невіднятна частина мене, і хай там що в житті станеться, хіджаб — те, що супроводжуватиме мене до кінця моїх днів у цьому світі.
Нагадаємо, на акції з нагоди Дня хіджабу 29 січня в Києві близько півсотні немусульманок зголосилися надіти хустку і в такий спосіб підтримати мусульманок. Киянкам дарували хустки та палантини, допомагали пов’язати їх, примірявши на себе новий образ, та зробити світлину на згадку, а за бажанням і розмістити її на своїх сторінках у соцмережах.
Протидія таким негативним явищам, як ісламофобія, неможлива без культурно-просвітньої роботи, без міжкультурного, міжрелігійного діалогу — це один з основних напрямків діяльности ГО «Мар’ям». Утім, уся соціально діяльність активісток організації допомагає розвінчувати міфи та упередження щодо мусульман в українському суспільстві, бо демонструє іншим, чого саме вчить іслам, які якості виховує в послідовників, а це передусім гуманність, милосердя, доброчинність, прагнення миру, повага до інших людей.
Шістнадцять мусульманок із різних міст України, активісток громадських організацій, що входять до Ліги мусульманок України (ЛМУ) та ГС «Всеукраїнська асоціація «Альраід» взяли участь у п’ятиденному освітньому таборі, організованому Лігою та «Альраідом» у Генічеську Херсонської области. Семінар був присвячений особистісному зростанню, «шліфуванню» комунікаційних навичок, поліпшенню ефективности роботи, а також удосконаленню вже набутих знань — як у сфері суспільної, громадської волонтерської діяльности, так і в духовній: дівчата приділяли час вивченню Корану й таджвіду (правилам його читання).
Глава Ліги мусульманок України та голова національно-культурної організації «Ана-Юрт» (Запоріжжя) Ніяра Мамутова зазначає, що цей п’ятиденний семінар-практикум — перший за чотири роки, проведений у форматі освітнього табору. Перед цим семінари та тренінги для сестер були одно- або дводенними та проводилися в різних містах України переважно для місцевих мусульманок. А від початку оголошеної пандемії більшість заходів відбувалися у форматі онлайн-конференцій.
— І хоча це дозволяло значно збільшити кількість учасниць і розширити географію, але ніщо не замінить живого, безпосереднього спілкування з лекторами, можливости подискутувати без обмеження часі, поділитися думками, ближче познайомитися з сестрами з інших міст, зміцнити співпрацю, розробити нові напрямки, запропонувати нові проєкти та програми, — каже пані Ніяра. — Давно вже не було таких таборів, дуже скучили не тільки за можливістю поліпшити свою роботу, а й за живим спілкуванням із сестрами. Такі табори дуже потрібні, бо для волонтерів це не тільки навчання, а й можливість інтелектуальної, емоційної та навіть фізичної підзарядки, перезавантаження. Адже волонтери цілий рік цілком віддають себе добрим справам, присвячують себе роботі на благо суспільства, часто жертвуючи особистим часом, відпочинком. <…> Тож ми дуже хотіли, щоб сестри відпочили на березі Азовського моря, наповнилися духовно і фізично. До того ж перебування в такому таборі допомагає зміцнювати зв’язки між представницями різних громадських організацій, сприяє появі нових ідей та проєктів. Також семінар духовно наповнює сестер.
Як розповіла директорка табору, активістка громадської організації «Мар’ям» (Київ), членкиня ЛМУ Сюзанна Іслямова, основною темою табору була робота над собою, навчання навичок ефективної взаємодії з іншими громадськими організаціями, вдосконалення лідерських якостей та вміння працювати в команді:
— Четверо лекторів: шейх Сейран Арифов (голова Всеукраїнської асоціації «Альраід»), брат Біляль Хамза (ІКЦ Одеси), сестра Танзіля Іса (ГО «Сафія», Запоріжжя) і я читали лекції, проводили бесіди практичні заняття, тренінги, на яких наші активістки з Києва, Харкова, Сум, Запоріжжя вдосконалювали навички роботи, вчилися тайм-менеджменту, планування діяльности, дізнавалися секрети досягнення найефективніших результатів. Основні напрямки: робота над собою, вміння правильно вести діалог з людьми. Теми лекцій: «Золота середина в ісламі», «Приклади з життя пророка Мухаммада (мир йому і благословення)». Були заняття двічі на день з вивчення та правильного читання Корану, таджвіду — їх проводили сестри Самія Ерада, Віра Фриндак і я. Були практичні тренінги з планування та ефективній роботі в команді під керівництвом сестри Танзілі, психолога.
За словами Сюзанни Іслямової, учасницями табору стали найініціативніші сестри, що показали себе в роботі за останні рік-два. Таких дівчат, активісток і волонтерів, було набагато більше, але не всі з запрошених змогли приїхати з різних причин: робота, наявність маленьких дітей тощо. Однак, як запевняють у Лізі, це не останній табір, і можливість збагатитися новими знаннями та відпочити на березі моря, матиме кожна сестра.
Ніяра Мамутова повідомила, що цими днями в Генічеську проходить ще один організований Лігою мусульманок України п’ятиденний табір. Цього разу його учасницями стали дівчата-підлітки 14—16 років із різних міст країни, що вже зарекомендували себе як активістки та волонтери, виявили інтерес до громадської роботи, допомагали старшим у реалізації різних проєктів — від добродійних акцій, екологічних програм до культурно-просвітніх заходів.
До роботи в умовах карантинних обмежень під час Рамадану Ліга мусульманок України цього року підійшла озброєна досвідом минулого року.
«Цього року ми зустріли Рамадан підготовленіші до діяльности в умовах карантинних обмежень, — розповідає голова Ліги мусульманок України Ніяра Мамутова.— Торік, коли ми стикнулися з неможливістю реалізувати багато проєктів і програм через „локдаун“, здійснювати звичні форми поклоніння, нам було трохи складно опанувати себе та переформатувати діяльність. Цього року ми заздалегідь спланували роботу, взявши до уваги можливі обмеження: організували онлайн-програми, підготували лекції на важливі теми, прямі етери в соціальних мережах, зокрема для юних мусульман — у нас були прямі етери для дітей молодшого віку та для підлітків. Для найменших ці уроки чергували з майстер-класами. Ще перед настанням священного місяця для волонтерів почалися заняття з акиди (основ мусульманського віровчення. — Ред.), і до кінця місяця ми завершили цей курс лекцій — буде іспит, а після видамо сертифікати».
Особливу увагу, за словами Ніяри Мамутової, приділяли спільному читанню Корану. Там, де умови «червоної зони» не дозволяли збиратися, читання Корану відбувалося онлайн. Це, до речі, забезпечило участь мусульманок не тільки з цих міст, а й охочих сестер із цілої країни.
«Таким чином, з одного боку карантинні обмеження допомогли розширити географію і кількість учасниць, які мали можливість приєднатися до читання Корану, перебуваючи в найвіддаленіших населених пунктах, — каже голова організації. — Але, якщо чесно, ми всі втомилися від неможливости насолодитися безпосереднім спілкуванням, відчути цю радість, ці емоції, почуття єднання — особливо під час спільних іфтарів, молитов. Утім ці онлайн-заняття, конференції дають можливість у режимі реального часу поставити якісь питання, прокоментувати, поділитися своїм баченням ситуації, і багато сестер, особливо звідти, де нема мусульманських громад, дякують за таку можливість».
Окрім культурно-просвітніх, освітніх програм, активістки й волонтерки організацій, що входять до ЛМУ, не забували про добродійність. Вони брали участь в акціях роздачі продуктових наборів малозабезпеченим сім’ям, збирали кошти на подарунки для дітей (акція «Подаруй радість»).
Навіть у період найбільших карантинних обмежень мусульманки не забували про найзнедоленіших співгромадян і збирали кошти на продукти для приготування щотижневих обідів для бездомних, придбання медикаментів і засобів гігієни, а ще організовували збір одягу для них. Так, у Запоріжжі акції «Нагодуй голодного» проводили на залізничному вокзалі «Запоріжжя-2».
«Припинити роздачу обідів мусульманки не могли собі дозволити, розуміючи, що для більшости бездомних це єдина можливість хоча б раз на тиждень отримати повноцінну їжу. <…> Альхамдулілляг, ми не спиняли наші акції, хоча цього року через карантин і ремонт у мечеті готуємо обіди не в ІКЦ. Розподілили обов’язки, і кожна сестра готує частина обіду у себе вдома, а потім привозимо все до місця роздачі. Альхамдулілляг, даємо цьому раду, хоч були побоювання, що під час посту це ще й додаткові фізичні навантаження — і не тільки в процесі приготування цих обідів, коли кожна сестра практично пів дня проводить на ногах біля плити. Потім ми тягаємо ці важкі каструлі, потім роздача, потім везеш додому посуд і миєш його… Але це все компенсується вдячністю в очах людей, і ми не можемо обдурити їхні сподівання», — каже Ніяра Мамутова.
За її словами, в період Рамадану посилився інтерес ЗМІ до теми мусульманського посту. Зокрема, завдяки співпраці з Державною службою з питань етнополітики та свободи совісти, Ліга мусульманок України розміщувала на спеціально створеному сайті «Нова бібліотека Софії-Мудрости» матеріали, що пояснюють немусульманам значення та традиції священного місяця, тож арсенал можливостей культурно-просвітньої, освітньої діяльности поповнився ще одним майданчиком, що сприятиме донесенню до суспільства неспотвореної інформації про іслам і мусульман, у тому числі про справжній стан і статус жінки в ісламі.
14 березня активістки Ліги гостювали в Харкові. Головною метою візиту було проведення семінару-тренінгу з планування та командної роботи для членкинь жіночої організації «Надія». Тренерка та заступниця голови ЛМУ Ольга Фриндак разом з учасницями семінару розібрала найголовніші моменти, потрібні для успішної та ефективної роботи в команді. За допомогою командних вправ активістки «Надії» змогли визначити та сформулювати свої кроки для досягнення поставлених цілей.
Голова Ліги мусульманок України Ніяра Мамутова у своїй лекції спробувала актуалізувати тему важливости соціального активізму, звернувшись до прикладів з життя відомих сподвижниць. За словами лекторки, в такий спосіб вона хотіла показати, що участь у суспільному житті не є чимось новим для мусульманок:
— Пророк Мухаммад (мир йому і благословення) вчив, що місія вірянина — не просто існувати, плисти за течією, а приносити користь усьому суспільству. Отже, ми повинні працювати на спільне благо, не бути байдужими до чужих проблем — і це не якесь геройство, а норма життя для мусульманки.
Учасницям семінару сподобався такий приклад — про це свідчили багато питань, поставлених лекторці. Присутні висловили вдячність керівництву Ліги за семінар і лекцію. За словами активісток «Надії», такі зустрічі після довгих карантинних обмежень надихають на нові проєкти та акції.
— Під час неформального спілкування після таких заходів часто чую від сестер слова про те, що саме Іслам зробив жінку повноправним членом суспільства, — каже пані Ніяра. — Я рада, що мусульманки розуміють це й можуть інакше побачити себе. І ще я завжди додаю, що приклад сподвижниць доводить, що наша релігія розкрила шляхи для реалізації наших жіночих умінь і здатностей.
У Сумах відбувся семінар-тренінг для активісток місцевого ісламського культурного центру. Захід присвятили плануванню та командній роботі, також учасниці спробували застосувати на практиці здобуті знання та навички.
За словами Ольги Фриндак, заступниці голови Ліги мусульманок України, відвідини Сум стали першими в низці запланованих організацією відвідувань своїх відділів на місцях. Про потребу таких відвідувань і проведення тренінгів не раз казали самі мусульманки-активістки в різних містах України.
— Сестри з різних областей уже кілька разів казали нам, що в організаціях на місцях з’явилися нові люди, нові волонтери, — розповідає Ольга, — і що ці люди потребують певних теоретичних знань, хочуть опанувати практичні навички. Тож ми й вирішили відвідати наші жіночі організації та заразом провести їм такі тренінги.
У Сумах захід зібрав близько двадцятьох активісток. На самому початку голова ЛМУ Ніяра Мамутова провела лекцію про потребу співпраці та підтримки зв’язків з іншими громадськими організаціями, органами влади, приватними ініціативами.
Ольга Фриндак проводила тренінг з планування, його цілі, етапи, оцінку результатів, аналіз авдиторії та її запитів. На практичних заняттях кожна група готувала власний проєкт, спираючись на здобуті знання про планування.
Робоча частина семінару завершилася лекцією Танзілі Іси про командну роботу: її цілі, особливості взаємодії в колективі, про те, як чути і слухати в команді, вчитися злагоджено працювати.
Учасниці були дуже активні на лекціях та під час практичних занять: ставил питання й намагалися отримати від лекторів максимум інформації.
Для Ліги мусульманок України це фактично перший виїзний захід за останній рік, проте керівники організації вже запланували наступні візити: найближчим часом із таким самим тренінгом планують відвідати Харків і Вінницю.
Олена Мироненко, голова громадської організації «Мар’ям» отримала одну з нагород міського конкурсу «Киянка року». Церемонія нагородження відбулася в Музеї історії, а самі нагороди переможниці в різних номінаціях отримали з рук столичного голови Віталія Кличка.
«Сьогодні ми вже традиційно нагороджуємо наших жінок. Жінок, що реалізувалися, зробили багато важливого й корисного для нашого міста і його жителів», — сказав голова.
Нагороди отримали 13 киянок різних професій. Серед них — правозахисниці, кризові менеджерки, громадські діячки, а також ті, хто займається доброчинністю.
Олена Мироненко отримала грамоту і нагороду, ставши переможцем у номінації «Благодійність». За словами голови «Мар’ям», для неї це не особиста нагорода, а свідчення плідної діяльності цілої організації:
«Я лише одна частина нашої великої родини. І дуже приємно, що нашу організацію помітили та відзначили на міському рівні. Нам, звичайно, складно оцінювати свою роботу, бо скільки б ми не зробили, здається, що могли б і більше. Але отримати таку нагороду з рук мера — це свідчення, що наша діяльність приносить користь суспільству».
Нагадаємо, торік організація «Мар’ям» провела цілий низку добродійних акцій, зокрема спрямованих на боротьбу з пандемією. Так, активістки організації пошили й роздали тисячі багаторазових масок. Також після відкриття в Києві Центру гендерної рівности, запобігання та протидії насильству «Мар’ям» регулярно надає йому підтримку харчовими продуктами та предметами найпершої потреби. Активістки організації брали участь і в наданні допомоги госпіталям та іншим медичним установам, дитячим будинкам, сім’ям внутрішньо переміщених осіб і малозабезпеченим людям. Цю всю роботу й відзначила міська влада й київська громадськість.
Громадська організація «Мар’ям» за підтримки київського Центру гендерної рівності, запобігання та протидії насильству провели тренінг для підлітків. Головною темою була пасивна та активна небезпека в Інтернеті.
Кілька годин Ольга Павлова, спеціаліст кризового центру, працювала з дівчатами-підлітками в Ісламському культурному центрі Києва. На початку семінару вона розповіла про закономірні фізіологічні, емоційні, інтелектуальні та соціальні зміни, що починаються в підлітковому віці, проте більша частина заходу пройшла у формі діалогу: дівчата висловлювали свої думки та ставили питання.
За словами Олени Мироненко, голови ГО «Мар’ям», такий формат значно полегшив учасницям сприйняття інформації:
— Вони ж обговорювали непрості питання: довіри, спілкування з однолітками та старшими за віком, батьківського контролю тощо. Тому звичайна лекція чи загальні настанови психолога не мали б такого ефекту. Тим більше дівчата ставили питання про формування особистих кордонів, втручання батьків у їхній простір, міжособистісні конфлікти та їх розв’язання. І добре, що це була така відкрита спільна розмова.
Психолог Ольга Павлова також розповіла про активні й пасивні небезпеки в Інтернеті, зокрема про діяльність мережевих шахраїв. Разом з учасницями відбулося обговорення різноманітних сумнівних флешмобів у соцмережах, способи комунікації інтернет-шахраїв, їх ознаки та інструменти, якими вони користуються, щоб увійти в довіру, а потім залякувати й погрожувати. Також дівчатам пояснили практичні заходи, яких треба вживати в таких ситуаціях.
За словами Олени Мироненко, такі заходи для підлітків організатори завжди намагаються завершувати якоюсь розвагою. Цього разу — майстер-класом з малювання, що провела вчителька гімназії «Наше майбутнє» Наджет Карім: дівчата мали змогу під наглядом досвідченого педагога зробити малюнок на вільну тему.
Обстріли росіянами об’єктів енергетичної інфраструктури, особливо у прифронтовій зоні, значно ускладнюють становище бійців. Цивільні та військові часто залишаються без світла та можливости зв’язатися з близькими. 
