У Вінниці та Сумах розповідали про значення хіджабу в житті мусульманки

Всесвітній день хіджабу – своєрідний флешмоб, започаткований американською мусульманкою Назмою Хан, що зазнала дискримінації через свою хустку. Його відзначають у понад 140 країнах світу, й мета цієї дати — розповісти суспільству про право мусульманок одягатися відповідно до своєї релігії, донести інформацію про те, що у країнах немусульманського світу послідовниці ісламу нерідко стають не тільки об’єктом знущань і кпин через свій одяг, а й зазнають дискримінації та утисків на роботі, у працевлаштуванні чи під час навчання. 1 лютого жінок-немусульманок закликають заявити про свою солідарність з мусульманками в обстоюванні релігійних прав, пропонуючи на собі відчути ставлення суспільства до жінки в хіджаби, пов’язавши хустку хоча б на день. Ці заходи є дієвим способом профілактики ксенофобії, вони пропагують релігійну толерантність, міжкультурний, міжрелігійний діалог заради суспільного добра, миру та злагоди. 

Коріння багатьох фобій, зокрема боязні мусульман, жінок у хіджабах, страху перед носіями іншої культури, представниками інших релігій, криється в незнанні та в задавненій хворобі сприйняття, що ґрунтується на хибних стереотипах та упередженнях. З нагоди цього дня громадські організації мусульман зазвичай активізують роз’яснювальну та просвітню роботу, спростовуючи викривлену інформацію про іслам і його послідовників.

Такі заходи проводять у лютневі дні й в Україні. Через карантинні обмеження в регіонах акції до Всесвітнього дня хіджабу відбуваються в різні дні. Ми вже розповідали про заходи в Києві, Запоріжжі, Харкові та Львові, а днями й жителі Сум і Вінниці мали змогу більше дізнатися і про хіджаб, і про статус жінки в ісламі, і про традиції та культуру мусульманських народів, а заразом дізнатися про те, що звичай покриватися існує не тільки в ісламі, а й в інших релігіях.

СУМИ. День хіджабу відзначили в сумському ісламському культурному центрі. Жінки, що носять хіджаб — мусульманське вбрання, яке закриває від нескромних поглядів усе тіло, крім п’ястей та обличчя, — 12 лютого запросили до ІКЦ представниць різних релігій і національностей, щоб розповісти про свої традиції.

Захід розпочався лекцією. Присутні почули про історію хіджабу, використання хустки представницями інших релігій, дізналися, які відмінності існують між жіночим мусульманським одягом у різних країнах: гостям пояснили, що таке хіджаб і як виглядають аміра, шейла, чадра, хімар, нікаб та паранджа, у яких країнах віддають перевагу тому чи іншому виду одягу.

Анна Зінченко, активістка мусульманської громади, розповіла «Суспільному.Суми», що хоча цю дату у світі відзначають 1 лютого, у Сумах День хіджабу довелося перенести через епідситуацію на початку місяця. Вона продемонструвала журналістам різні види хусток, що надівають мусульманки залежно від пори року чи нагоди, та повідала, що в гардеробі в декого їх може бути до кількох десятків:

— В цей день жінки всього світу на знак солідарности проводять своєрідний флешмоб, вбираючись у хіджаби. Мусульманки розповідають про традицію носіння хустки, навіщо ми це робимо, який наш посил, чи є це пригнобленням, чи є це нашим власним вибором. А жінки-немусульманки — християнки, юдейки, [представниці] інших конфесій —  підтримують нас. Ми запрошуємо в гості всіх. 

Ще одна співрозмовниця «Суспільного», Анжеліка Хуснутдінова, розповіла, що хіджаб – це не просто атрибут, а частина життя, одне ціле з нею, і що хустку вона носить з двадцяти років: 

— Я його не знімаю на людях. Удома, звісно, надягаю, коли хочу. Мій вид — зав’язую, як у Туреччині, це більше підходить для мене. Є дуже багато видів: з арабських країн; є дівчата, що зав’язують у стилі Йорданії, Палестини.

П’ятнадцятирічна Ясмін Сулейман, що почала носити хіджаб у червні минулого року, пояснила, що це було самостійним рішенням, бо в хіджабі їй комфортніше, а ходити без нього вона соромиться: 

— Я дуже багато читала, прочитала, що в Корані сказано, чому нам треба це носити. Також я розумію, що в ісламі жінка як алмаз, тож якщо у вас є алмаз, ви його кладете в коробочку, покриваєте, щоб [сторонні] люди його не бачили, щоб не вкрали — так само й жінка в ісламі.

Ще одна героїня телесюжету, ліванка Ісра, що вже дев’ять років живе в Україні. Вона — лікар-інтерн у Сумському онкологічному диспансері.

— Я арабка з Лівану. У нас майже всі дівчата покриті, — каже Ісра. — Тут, в Україні, коли я приїхала, спочатку були трохи складні стосунки з людьми, але потім усі звикли, і тепер усе добре, навіть чудово.

Наприкінці заходу гостям провели майстер-клас з зав’язування хіджабу різними способами, показавши, як доповнити ним різні образи.

ВІННИЦЯ. Ісламський культурний центр «Аль-Ісра» та жіноча громадська організація «Добродія» теж провели захід до Дня хіджабу. У неділю, 13 лютого, вони запросили охочих завітати до вінницького Культурного центру «Галерея XXI», де мусульманки-активістки розповіли про історію та сьогодення хіджабу, його значення для мусульманок і про те, чому нині послідовниці ісламу у країнах немусульманського світу мусять виборювати право ходити покритими. 

Але й 1 лютого вінничани не лишилися без інформації про World Hijab Day. Місцевий телеканал «ВІТА-ТБ» присвятив інформаційний сюжет програми «Світанок» Всесвітньому дню хіджабу, запросивши до студії представниць Ісламського культурного центру «Аль-Ісра» Тетяну Фурманову та Наталію Хабібутдинову, щоб отримати відповіді на запитання, що таке хіджаб, навіщо його носять, і чому жінки у світі не тільки не відмовляються від хустки, а й виборюють своє право на неї. 

Тетяна розповіла телеаудиторії телеканалу про історію Всесвітнього дня хіджабу, а Наталія пояснила, чому і для чого мусульманки приховують волосся під хусткою:

— Найперше — це причина релігійна, бо в Корані сказано, що жінка має бути покритою. В принципі це єдина вагома причина, з якої жінки покриваються. 

— Щоб вирізнятися, — додає пані Тетяна. — Оскільки ми, будучи мусульманками, не лише досліджуємо іслам, але й були християнками [перед прийняттям ісламу], ми розуміємо, що це важливо для кожної жінки. У християнстві — для одруженої. Тому тут нічого нового немає, просто жінка має покрити голову. В ісламі <…> — при досягненні певного часу, підліткового віку. 

Відповідаючи на питання, чи подобається українкам-немусульманкам на таких заходах убиратися в хіджаб, гості студії відповіли, що не геть усі виявляють бажання приміряти образ мусульманки, але більшість жінок і дівчат, що приходять на такі акції, залюбки надівають хустку та вбираються в національні костюми народів, що традиційно визнають іслам:

— Їм це подобається й вони діляться враженнями — кажуть, що відчувають себе більш жіночними.

Відповіли гості студії й на питання про особливості носіння хіджабу, коли його, наприклад, можна не носити:

— Однозначно, коли виходиш на вулицю, ти вбираєшся в хіджаб, а вдома ти його знімаєш при чоловікові, при батькові та при батькові чоловіка, але вже при братові чоловіка ти маєш покривати себе. Тобто вдома, при близьких ти можеш одягатися як забажаєш, робити будь-яку зачіску та макіяж — це не забороняється ісламом. Жінці не заборонено бути красивою, але треба перебувати в певних рамках, щоб не приваблювати інших чоловіків.

Дівчата усміхаються, коментуючи поширений міф, що мусульманки навіть сплять у хустці — кажуть, що їх відверто смішать такі запитання.

Розповіли гості студії і про те, що існує понад сто способів вив’язування хустки, але треба брати до уваги, що в який би спосіб ти не вив’язувала хустку, волосся має бути прикрите. 

— І хоча є деякі країни, де жінки й обличчя закривають, цього релігія не вимагає. У нас така філософія: одяг має закривати все тіло, залишаючи відкритим обличчя й кисті рук, — пояснила Тетяна Фурманова.

На прохання ведучих мусульманки провели невеликий майстер-клас із вив’язування хустки, розповіли про найпоширеніші способи носіння хустки в певних країнах світу.