У Запоріжжі на площі Маяковського активістки ГО «Сафія» подарували мешканцям та гостям міста можливість побачити фотовиставку «Тато в сім’ї», присвячену Дню батька.
Як повідомляють в організації, фотографії з експозиції перед тим брали участь в ініційованому Лігою мусульманок України спільно з ГО «Сафія» Всеукраїнському конкурсі фотографій про роль батька у вихованні дітей.
— Конкурсом і фотовиставкою мусульманки хочуть привернути увагу до важливої, незамінної та водночас не завжди помітну роль батька у вихованні дітей. Діти надихають батьків на щоденні подвиги, батьки допомагають дітям робити важливі перші кроки в житті. Адже найкраще, що може дати батько своїй дитині, як сказано в хадисі — гарне виховання», — каже Танзіля Іса, голова ГО «Сафія».
Виставка має експонуватися й в інших містах України.
Організатори конкурсу та виставки намагаються донести суспільству думку, що роль батька полягає не тільки в забезпеченні сім’ї, її комфортного існування, не тільки в захисті та наданні можливості жінці спокійно виховувати дітей. Роль батька у формуванні особистості дитини, в її вихованні не менш значуща за материнську і не може зводитися до періодичних повчань і нотацій. Дитина, особливо молодшого віку, немовля, малюка, що не здатний ще мислити раціонально, любов і турботу рідних сприймає та відчуває через емоції, що їх дарує голос і дотики мами й тата. Хоч як зайнятий тато, він не повинен обділяти ні себе, ні дитину невимовним щастям спільної гри, прогулянки чи якихось занять, безпосереднього спілкування. Бо саме так формується нерозривний зв’язок між батьком і дитиною: у сина або дочки зміцнюється довіра та повага до батька, що не просто декларує любов до сім’ї, а виявляє її у кожен момент життя дитини.
Підбито підсумки конкурсу світлин «Тато в родині», оголошеного Лігою мусульманок України. Для журі, до якого ввійшли професійні фотомитці, визначити переможця було надскладним завданням. І не тільки тому, що надійшло дуже багато фотографій, а більше через те, що найкращу світлину обрати було вельми непросто: кожен кадр цікавий по-своєму, а якщо на ньому діти з їхньою безпосередністю та щирими емоціями, неможливо відсунути вбік навіть знімки невисокої якости.
За умовами конкурсу, камера спостерігача мала зафіксувати цікаві моменти спілкування татів з дітьми. Фото не мали бути постановчими, зрежисованими — приймалися винятково «живі» світлини, що відбивали мить і настрій ситуації. Підгледіти та встигнути зняти маленький епізод, зафіксувати часточку татового спілкування з малечею, спіймати неретушований вираз обличчя, передати глядачеві не лише атмосферу, а й розуміння того, яке важливе для виховання дітей спілкування з батьком!
— Ми проводили не просто конкурс — це ще й вибір експонатів для майбутньої фотовиставки, що буде присвячена важливій ролі батька у вихованні дитини. Це було справді непросто, вибрати з сотень знімків 35 фіналістів. Кожна фотографія заслуговувала зайняти місце на стендах виставки, бо відбивала неповторні миті життя родини. І навіть якщо та чи та світлина, з точки зору вимогливого професіонала, мала недоліки — світло, композиція тощо, — то ситуації чи емоції, що вдалося спіймати об’єктиву, були унікальні… Журі справді довелося нелегко, — каже голова Ліги мусульманок України Ніяра Мамутова.
Як каже пані Ніяра, конкурс передбачав приз — сертифікат для придбання спортивного інвентарю, щоб татусі з дітьми приділяли увагу фізичному розвитку, але нагорода — не головне:
— Ліга мусульманок України цим конкурсом і майбутньою виставкою вкотре наголошує на тому, що роль батька полягає не тільки в забезпеченні родини та її комфортного існування, не тільки в захисті та наданні можливости жінці спокійно виховувати дітей. Роль батька у формуванні особистости дитини, у її вихованні ніяк не менша за роль матері й не може зводитися до періодичних повчань, щоб дитина запам’ятала якісь моральні норми. <…> Для дитини, особливо наймолодшого віку, для немовляти, для малюка, що не здатен ще раціонально мислити, любов і піклування найрідніших сприймається та відчувається через емоції, що їх дарує голос і дотики мами й тата. Хоч би як був зайнятий тато роботою, він не має обділяти ні себе, ні дитину цим невимовним щастям спільної гри, спільної прогулянки чи якихось занять, безпосереднього спілкування. Адже саме так формується нерозривний зв’язок між татом і дитиною: у сина чи доньки зміцнюється довіра та повага до батька, що не просто декларує любов до родини, а виявляє її кожної миті свого життя.
Якщо хтось подумав, що на конкурс обрали лише милі світлини з суперчемними дітками, то це зовсім не так. Життя, а надто життя маленької особистости, сповнене не тільки ласки й любови близьких. Це й конфлікти, перевірки батьків «на міцність», промацування меж дозволеного та спроби «вити мотузки» з тата. До речі, одну зі світлин, що на ній зображено момент, коли малюк намагається протистояти загрозі покарання за якийсь вчинок, визнали однією з найкращих за красномовністю та стовідсотковою відсутністю ознак «режисури»: хлопчик висловлює свою незгоду, демонструючи татові потужний аргумент — дулю. Як пояснив Євген, батько малого «хулігана», на знімку — середнє дитя з запальним характером, яке вже розуміє, що слово може бути болючим, і тому вирішило, захищаючись перейти в наступ на тата за допомогою жестів. Зазначимо, що фоторепортажі участи в конкурсі не брали, тому, на жаль, лишилося таємницею, як удалося татусеві вийти з ситуації, донести до малого скандаліста, що така поведінка неприйнятна, не давши приводу сумніватися в татовій любові та авторитеті. Але те, що це вдалося — відомо достеменно!
Точно відомо й те, що поширена думка, нібито татусі люблять синів більше, ніж дочок — нічим не підкріплений міф. Майбутні відвідувачі виставки «Тато в родині» зможуть переконатися в цьому, бо емоції та почуття на обличчях батьків під час спілкування з донечками, сяйво та непідробну ніжність у їхніх очах не зімітуєш — це не до снаги й найгеніальнішому акторові!
Сертифікати конкурсу отримали герої двох світлин — Євген Глущенко с сином Назаром таХусам Халаф із донечкою Айшею.
13 червня у Вінниці відбувся семінар для активісток ГО «Добродія», на якому розглядали ефективну взаємодію в команді та принципи командної роботи, роль лідера, планування та інші питання.
Спікерами були голова Ліги мусульманок України Ніяра Мамутова (Запоріжжя), заступниця голови ЛМУ Ольга Фриндак (Київ) та очільниця ГО «Сафія» Танзіля Іса (Запоріжжя).
Семінар у Вінниці — один із багатьох робочих заходів у рамках програми Ліги мусульманок України щодо поліпшення якости командної роботи жіночих мусульманських організацій. Не так давно подібні семінари відбулися в Сумах, Дніпрі, Запоріжжі та Харкові.
— У Вінниці ми присвятили семінар теорії та практиці командної роботи, її плануванню, розподілу ролей та обов’язків у команді. Говорили про те, чому й для чого жінки присвячують свій час громадській роботі, а також про вплив діяльности мусульманок на громадську думку про іслам і його послідовників, — розповіла Ніяра Мамутова. — Психолог Танзіля Іса провела цікавий тренінг, що моделював роботу в команді: групам сестер по четверо дали завдання намалювати певний малюнок, але тримаючи разом один-єдиний фломастер. І потім їх спитали: що вони відчували, коли малювали? Хто був лідером, хто керував процесом, хто «володів» фломастером, а хто просто тримався за нього, дозволяючи комусь іншому вирішувати, куди його спрямувати? Дівчата охоче ділилися: хтось казав, що спершу контролював ситуацію, а потім якось само собою вийшло, що підкорився волі іншої малювальниці; у когось було навпаки — у процесі роботи ролі могли мінятися. Загалом це завдання дуже сподобалося учасницям тим, що допомогло виявити їхні потенції, продемонструвало, як важливо порівнювати свої прагнення та можливості.
Тренінгом була підкріплена й лекція заступника голови ЛМУ Ольги Фриндак:
— Сестри поділилися на команди, складали плани роботи, намагалися знайти відповідь на питання, хто ми, чого хочемо, чого прагнемо, які в нас цілі, і які можуть бути способи їх досягнення, як досягти мети. Говорили про те, які і в чому є потреби в жіночих організаціях, обговорювали причини, які спонукають жінок до громадської роботи, розбиралися — чому сестри приходять в жіночі організації, чи допомагає це задовольнити їхні релігійні потреби, як мусульманок. Говорили про те, що ісламський культурний центр і жіноча організація на його базі сприяють згуртуванню мусульманок, допомагають усвідомити, що їхня громадська діяльність нерозривно пов’язана зі служінням Богу.
Ніяра Мамутова у своїй лекції говорила про те, як важливо у спілкуванні з немусульманами вміти адекватно оцінювати освітній та культурний рівень співрозмовника, щоб правильно донести до нього інформацію про іслам і мусульман:
— Коли ми виходимо в суспільство, ми маємо говорити з людьми, вважаючи на їхній рівень. Наприклад, якщо йдемо на якусь наукову конференцію чи круглий стіл, то повинні розуміти, що наша представниця повинна мати відповідну освіту, рівень. Те саме, коли приїжджаємо до людей не таких освічених: маємо уникати мови, надмірно насиченої складними науковими та філософськими термінами тощо. Щоб донести правду про нас і наші цілі, ми повинні постійно працювати над собою. Повинні мудро підходити до кожної ситуації, щоб розвіювати негативні стереотипи та упередження щодо ісламу та мусульман в суспільстві, щоб думка про нас змінювалося на краще. Потрібно виходити з того, що в немусульманському оточенні кожен мусульманин і кожна мусульманка є амбасадор нашої релігії. Хочемо цього чи ні, але для інших кожна з нас несе образ ісламу.
За словами Ольги Фриндак, її вразила активність вінницьких сестер:
— Попри карантинні обмеження, а Вінниця довгий час була в «червоній зоні», у жінок не згас запал і бажання працювати у громадській сфері та вдосконалюватися, навчатися, щоб бути ефективнішими у своїй діяльності. Було дуже приємно, що, не вважаючи на дощову погоду, сестри зібралися та лишилися працювати з нами на тренінгу. Я дуже задоволена їхньою роботою, їхньою активністю та сама «зарядилася» від них! Ми встигли опрацювати основне з того, що я планувала розповісти, обговорити. Провели і тренінг з командної роботи — відбулось все дуже злагоджено і добре, і мені сподобалося, що сестри розуміють роботу, усвідомлюють, як і що робити, щоб досягати поставлених цілей, і прагнуть озброїтися ще більшою кількістю знань — вони під час семінару були активні, ставили запитання. І хоч через карантинні обмеження ми не проводили таких семінарів у Вінниці від початку пандемії, сестри не втратили давніше здобутих знань і бажання не тільки вчитися, а й керуватися знаннями у своїй діяльності — це дуже тішить.
У Запоріжжі на площі Маяковського активістки ГО «Сафія» подарували мешканцям та гостям міста можливість побачити фотовиставку «Тато в сім’ї», присвячену Дню батька.— Конкурсом і фотовиставкою мусульманки хочуть привернути увагу до важливої, незамінної та водночас не завжди помітну роль батька у вихованні дітей. Діти надихають батьків на щоденні подвиги, батьки допомагають дітям робити важливі перші кроки в житті. Адже найкраще, що може дати батько своїй дитині, як сказано в хадисі — гарне виховання», — каже Танзіля Іса, голова ГО «Сафія».
Організатори конкурсу та виставки намагаються донести суспільству думку, що роль батька полягає не тільки в забезпеченні сім’ї, її комфортного існування, не тільки в захисті та наданні можливості жінці спокійно виховувати дітей. Роль батька у формуванні особистості дитини, в її вихованні не менш значуща за материнську і не може зводитися до періодичних повчань і нотацій. Дитина, особливо молодшого віку, немовля, малюка, що не здатний ще мислити раціонально, любов і турботу рідних сприймає та відчуває через емоції, що їх дарує голос і дотики мами й тата. Хоч як зайнятий тато, він не повинен обділяти ні себе, ні дитину невимовним щастям спільної гри, прогулянки чи якихось занять, безпосереднього спілкування. Бо саме так формується нерозривний зв’язок між батьком і дитиною: у сина або дочки зміцнюється довіра та повага до батька, що не просто декларує любов до сім’ї, а виявляє її у кожен момент життя дитини.
